Я хочу вам розказати про одну муру,
яку грають мої друзі - про Line Age гру,
про цю фігню, яку я не розумію,
яку грати я не хочу, але яка мене гріє,
яка мене турбує. від якої я психую,
від якої мій кожен другий приятель кайфує.
У нас колись була компанія велика,
весела, прикольна і навіть трохи дика.
Але одного разу, одному пацану,
підключили нет і він її шпільнув,
і ми його не бачили і вже його забули,
бо його ніколи з нами не було.
Але одного дня сталося відразу,
він вийшов на двір, і розніс цю заразу.
Розказував скілбки левелів набив,
кого запекашив і скільки мобів вбив.
Я його не слухав, що було сил,
але я був один такий, він других запросив
до себе, і вони в нього грили,
а Line Age їх поступово затягала,
вони ж цьому піддавались,
на нічки в клубах залишались.
Все, вони не такі, як ми,
вони гравці Line Agа, Line Agовські раби.
Тепер у нас компанія тиха і спокійна,
не така, як була колись - весела й енергійна,
і чого ти в житті добився, що ти дістав -
нічого, ти тільки геймером став.
Ти читаєш книгу життя, turn over the page,
а там нема нічого, там тільки Line Age.